Стояли діти перед матерями,
В шоломи всі одягнені були.
У два ряди стояли і дивились,
Як на колінах їх благають матері.

Просила мати;- Повернися синку!
Покинь той клятий ,,беркут,, і піди,
Не посрами синок своїй держави,
За котру бились  прадіди твої!

Піди,  благаю! Люди не осудять!
А лиш побачать ,в тебе є душа.
Ти захищати брався українців,
А не бандоту, що п,є кров, як сатана.

Піди благаю, вдома ти потрібен.
Вже я старенька, й діду захворів.
Він дуже хоче синку запитати,
У кого з нас, ти вгледів ворогів?

Бажає він, і я того бажаю,
Щоб ти здоровим був, а цей весной,
Спахав наш лан, засіяв наш поле,
і щоб до шлюбу , свою дівчину позвав.

Отак стояла мати і просила,
Щоб син подумав добре і рішив,
Чи варто жити, як в хліву скотина,
Чи краще вмерти на руках братів.




 < ... Читать дальше »

Вклоняюсь я Вам, за-хід-никам,
Вклоняюсь я Львову, Хмельницькому!
Вклоняюсь,  і поки, в труні не лежу.
На ріднім Майдані я, з Луцькими.

Біжу до братів, до сестер своїх,
Бо захист держави, у Бога не гріх!
Біжу до дітей , що стоять стіною,
Хоч можут вранці прийти за мною!

Хоч можуть скалічить, а може вбить!
Я хочу сказать;-Зупинися, мить!
Я хочу сказать:-Україна моя!
Напилась вже крові твоя земля!

Схиляю голову, плаче душа!
Донецьк і Харків, і з Вами я!
Хай Бог, просвітить і розуму дасть!
Не бийте братів, захищаючих нас!

Манкурти, бандити, кара прийде!
І з жалем я взгляну, на те, що не є!
Схиляю голову, низький уклін,
Тим матерям, що валають до  змін!

Що тяжко працюють, у наймах живуть,
У котрих за дітьми, сльози течуть.
Схиляю голову  й плачу із Вами.
Мой Українські, знедолені мами!